Перейти до змісту

← На головну

Кримськотатарський народний танець

Кримськотатарський народний танець — самобутня гілка фольклорної хореографії кримських татар, що відображає самобутність, традиції та звичаї народу. Танці супроводжують родинні й народні обряди (передусім весілля) і є гордістю та надбанням нації.

Огляд (Overview)

Стаття Ленури Халілова та Ельнари Абдуллаєвої («Кримська світлиця», 2016, № 50) описує кримськотатарську хореографію як багатогранну, нетипову й різноманітну. Раніше у кримських татар не було сценічних танців: народ збирався на святкуваннях і просто імпровізував під музику, насамперед на весіллях. Весілля посідало особливе місце серед обрядів, а традиція класти кращому танцівнику під шапку гроші (що потім віддавалися музикантам) сприяла своєрідній професіоналізації танцю — виконання вже не лише для себе, а й для глядача. Саме на весіллях усі метри кримськотатарської хореографії здобули свою освіту.

Кримськотатарська хореографія позбавлена різких рухів руками. Чоловічі танці оспівують хоробрість, силу, військову майстерність: статний стрункий корпус, розведені в різні боки руки й напівзігнуті лікті, м'які хвилеподібні рухи рук і обертальні рухи кистями. Жіночі танці — стрункі, граціозні, величаві, з руками трішки нижче плечей і хвилеподібними рухами справа наліво. Головний рух ногами — змінний крок на пальцях. Танці багаті на оберти корпусу.

Ключові деталі / Підтеми

  • «Хоран»: хороводний танець на весіллях; наречений і наречена стають у центр кола, навколо — танцюючі дівчата й хлопці. Малюнок танцю відображає сонце, центр кола символізує центр Всесвіту; виконувався під «У кизиловому лісі» або «Варирач».
  • «Хайтарма» («Повернення»): найулюбленіший танець кримських татар, образ простої людини, стримані рухи, виконується парами на весіллях і святах.
  • «Агир ава ве Хайтарма»: урочистий і граційний, з двох частин — повільної статичної й швидкої темпераментної.
  • «Акай аваси» (Каршилама, «обличчям до обличчя»): у давнину — лише чоловічий танець, виражав силу й гідність чоловіка; згодом його танцювали й жінки, і кілька пар.
  • «Тим-тим»: сольний танець з Феодосії, без обов'язкових фігур, із вільною імпровізацією; основний рух — тремтіння кисті, кожен палець ніби відповідає звукам скрипки (легенда про скрипаля й дівчину «Тим-Тим»).
  • «Емір-Джелял»: тендітний жіночий танець, постать прекрасної дівчини, що пливе під музику; складається з повільної та швидкої частин, оберти кистями у момент пліє.
  • «Чобан аваси»: традиційний чоловічий танець пастухів, виразний і чіткий, виконується з пастушою палицею; хлопці змагаються у вправності та прудкості.
  • «Явлук аваси»: танець з хусткою на весіллях і святах; хлопці зазивають дівчат, ті викладають хусточку на підлогу, яку хлопець піднімає зі шпагату чи обертом корпусу, не торкаючись руками.
  • «Джиїн»: самобутній танець під час обряду Кина геджеси (ніч хни); раніше дівчата підспівували в окремій кімнаті, а хлопці танцювали на даху під інструментальний супровід.
  • Дарування грошей: усі парні весільні танці супроводжуються даруванням грошей — символом передачі позитивної енергії, а не демонстрацією багатства.
  • Навчання змалку: кримські татари починають учити дітей танцювати з дитинства, щоб уже змалку формувалося правильне дихання та вміння тримати корпус; танцювати вміють майже всі.
  • Метри хореографії: Усеїн Баккал, Селіме Челебієва, Рустем Газієв, Ремзіє Баккал, Енвер Алімов, Хайрі Емір-Заде, Шахзаде Мамутов, Акім Джемілєв, Рефат Асанов.

Джерела та посилання