Ґрааль (легенда про священний артефакт і Крим)¶

Ґрааль (фр. Graal) — середньовічний міфологічний сакральний артефакт, пошуки якого впродовж століть пов'язують із Кримом: за однією з легенд, чаша Тайної вечері потрапила до Кримських гір із загиблої Візантії та була схована в князівстві Феодоро, а в XX столітті за нею полювали спецслужби СРСР і нацистської Німеччини.

Огляд (Overview)¶

«Ґрааль» — старофранцузьке слово, яким називали велику таріль або тацю. Найдавніший із збережених документів про реліквію — датований 1182 роком роман провансальського трубадура Кретьєна де Труа «Персеваль, або Оповідання про Ґрааль» — змальовує її саме як посудину. Проте в інших творах Ґрааль постає чашею, кубком чи навіть каменем.

Найпоширенішою стала версія про Ґрааль як про чашу, з якої причащалися на Тайній вечері учні Ісуса Христа, і в яку згодом було зібрано кров розіп'ятого Ісуса. Цю чашу уявляли як різьблений з оливкового дерева келих заввишки 12 і діаметром 6 сантиметрів.

Зв'язок із Кримом вибудовується через візантійський переказ: нібито ще 394 року чаша зберігалася в Єрусалимі, в храмі Сіону, зведеному на місці Тайної вечері (серед свят Візантійської церкви було свято обрітіння Святої Чаші Господньої, що відзначали 3 липня). Пізніше її, імовірно, перевезли до Константинополя, а після захоплення й пограбування міста західноєвропейськими лицарями під час Четвертого хрестового походу (1204) доля святині стала невідомою. Одна з версій веде Ґрааль до Кримських гір — нібито він потрапив туди з руїн Візантії.

Ключові деталі / Підтеми¶

Князівство Феодоро: у XII–XV ст. у гірському й передгірному Криму існувало невелике, дружнє Візантії князівство зі столицею в Мангуп-Кале, територія якого тягнулася смугою від Ямболі (сучасної Балаклави) до Алустона (Алушти). Ним правила вірменського походження династія Гаврасів; населення було строкатим — кримські ґоти, алани та греки, об'єднані православною вірою.
Легенда про золоту колиску: під час війни феодоритів з генуезцями ті вимагали передати їм «золоту колиску» в обмін на мир. Князь сховав її в печері гори Басман, де стався землетрус і обвал, надійно приховавши скарб. Археологи підтверджують: на горі Басман існувало поселення, зруйноване потужним землетрусом у XIV чи XV ст., а в одній із печер знайдено скелет людини, розчавленої кам'яною глибою.
Християнська символіка: дослідники помітили в розписах храмів Феодоро мотив «чаші-колиски з малям» — у християнській традиції дитина у чаші символізує Христа. Висловлювалися й версії про золоту купіль, даровану князю Ісааку московським царем Іваном III, або подібність із колискою Чингісхана.
«Камінь з Оріона»: у поемі Вольфрама фон Ешенбаха «Парсіфаль» (XIII ст.) Ґрааль — камінь, що впав із корони Люцифера; звідси алегорична назва «камінь з Оріона».
Радянські пошуки (1926–1927): група спецвідділу криптографії НКВС СРСР на чолі з Олександром Барченком офіційно досліджувала печерні міста Криму, але, за словами астрофізика Олександра Кондіайна, мала неафішовану мету — пошук каменя позаземного походження, що впав із сузір'я Оріона. 1941 року Барченка розстріляли.
Нацистські пошуки (Друга світова): Адольф Гітлер, відомий містик, наказав відшукати Ґрааль; його підлеглі вже знайшли у віденському музеї Хофбурґ спис Лонґіна. Керівником проєкту в Криму був Отто Олендорф (псевдо «Graalritter» — лицар Ґрааля) на чолі «Айнзацгрупи D». Шукали в Чуфут-Кале (оглядали караїмські кенаси, мавзолей Джаніке-ханум, печери), татарських мечетях, старих храмах і руїнах фортеці Керменчик.

Суперечності та відкриті питання¶

Природа артефакта: джерела розходяться — чаша Тайної вечері, золота купіль/колиска Феодоро, «камінь з Оріона» чи колиска Чингісхана; жодної версії не доведено.
Чи існував скарб: легенду про золоту колиску на горі Басман частково підтверджують археологічні знахідки (землетрус, скелет у печері), але безпосередніх доказів існування реліквії немає.
Доля Ґрааля: ані більшовикам, ані нацистам знайти його не вдалося; автор статті припускає, що історія пошуків може мати продовження, зважаючи на те, що нові загарбники Криму називають його «сакральним півостровом».

Джерела та посилання¶

Ґрааль – легенда, що веде у Крим — стаття Олександра Дзюби в газеті «Кримська світлиця» (2016, випуск № 50); основне джерело цієї сторінки.
Печерні міста Криму — Чуфут-Кале, де нацисти шукали Ґрааль, та гора Басман належать до печерного комплексу південно-західного Криму.
Чуфут-Кале (печерне місто-фортеця) — фортеця, яку нацистська «Айнзацгрупа D» обшукувала в пошуках Ґрааля (кенаси, мавзолей Джаніке-ханум, печери).
Ґенуезькі пам'ятки Криму — генуезькі колонії воювали з князівством Феодоро, що породило легенду про «золоту колиску».
Кримська православна єпархія — візантійське православ'я (храм Сіону, свято Чаші Господньої) як релігійне підґрунтя легенди про чашу Тайної вечері.
Андрій Щекун — головний редактор газети «Кримська світлиця», у якій опубліковано статтю-джерело.
Олександр Барченко — керівник секретної експедиції ОДПУ (1926-1927), що шукала Ґрааль у Криму.