Перейти до змісту

← На головну

Грязьові вулкани Криму

Грязьові вулкани (сальзи, макалуби, «блюваки») — геологічні утворення на Керченському півострові, які вивергають рідку глину, воду, сірководень і природний газ замість магми. Вони є унікальним природним явищем Східного Криму, пов'язаним із геологічною відокремленістю Керченського півострова від решти Криму.

Огляд

Грязьові вулкани Криму — це не справжні магматичні вулкани, а геологічні утворення, що вивергають суміш глини з водою (сопковий мул), насичену сірководнем, йодом і бромом. Через це викинутий мул вважається цілющим. Існує два типи: сальзи — заглибини в землі, та макалуби — конусоподібні грязьові вулкани. Місцева неофіційна назва для обох типів — «блюваки».

Особливо потужні виверження супроводжуються полум'ям (через вихід природного газу), громом і викидами шматків породи. Найбільші виверження в історії Криму пов'язані з вулканом Джау-Тепе.

Геологічний контекст

З геологічної точки зору Керченський півострів не є частиною Криму. Мільйони років тому протока між Азовом і Чорним морем існувала значно західніше — на місці нинішнього Ак-Монайського перешийку, а Керченський і Таманський півострови були одним цілим. Саме тому грязьові вулкани однаково поширені як на Керченському, так і на Таманському півостровах.

Булганацька група

Неподалік Керчі розташована Булганацька група грязьових вулканів. До неї входять:

  • Сопка Обручева — найвищий вулкан групи, 74 метри над рівнем моря.
  • Сопка Вернадського
  • Сопка Абіха
  • Сопка Павлова
  • Сопка Тищенко
  • Сопка Андрусова
  • Центральне озеро — найбільша сальза Криму, діаметр 25 метрів.

Джау-Тепе — кримська міні-Етна

Найвищий грязьовий вулкан Криму — Джау-Тепе (120 м над рівнем моря). Назва перекладається з кримськотатарської як «Гора-ворог». У XVII столітті його виверження знищило розташоване поблизу селище.

Хронологія вивержень:

  • 1909 рік — найпотужніше виверження: грязьовий потік довжиною 330 м, шириною 20–30 м; викинуто 128 тисяч тонн сопкового мулу.
  • 14 березня 1914 — виверження зі спалахами полум'я, стовпом чорного диму й громом, чутним за десятки кілометрів. Тривало близько півгодини, потік мулу викликав паніку серед жителів.
  • 1925 — помірне виверження.
  • 1927 — помірне виверження (збігається в часі зі знаменитими кримськими землетрусами 1927 р.).
  • 1937 — одне з найбільших вивержень: язик мулу простягнувся на 130 м.
  • 1982 — останнє помітне виверження.

У 1964 році Джау-Тепе оголошений пам'яткою природи місцевого значення, з 1975 року — ландшафтною пам'яткою природи всеукраїнського значення.

Джерела та посилання