Кримська православна єпархія¶
Кримська православна єпархія (історично охоплює церковні структури Криму) має глибокі історичні корені, що сягають апостольських часів та Константинопольського патріархату. Протягом століть православна церква на півострові пройшла шлях від п'яти самостійних візантійських єпархій до примусового переселення пастви та включення в синодальну структуру Російської православної церкви.
Огляд (Overview)¶
Поширення християнства в Криму розпочалося ще в першому столітті. Уже у 96 році, коли до Херсонеса було заслано Римського папу Климента, місцева християнська громада налічувала близько двох тисяч осіб. З IV по VIII століття на півострові сформувалися п'ять єпархій Константинопольського патріархату: Боспорська, Херсонеська, Фульська, Сурозька та Готська.
Згодом Готська єпархія об'єднала решту єпархій півострова й існувала до 1778 року, коли за ініціативи єпископа св. Ігнатій Готфійський відбулося переселення православного населення Криму до Російської імперії, що призвело до фактичної ліквідації давньої церковної структури. Після анексії Криму Росією в 1783 році його території підпорядкували Слов'янській та Херсонській єпархії (з кафедрою в Полтаві). Окрему Кримську єпархію у складі РПЦ було відновлено лише в 1859 році під час синодального періоду. При цьому Константинопольський патріархат ніколи офіційно не передавав кримські території під юрисдикцію Московського патріархату.
Ключові деталі / Підтеми¶
- Давні візантійські єпархії (IV–VIII ст.):
- Боспорська та Херсонеська єпархії: існували на півострові вже на початку IV столаття.
- Фульська єпархія: заснована до кінця IV століття.
- Сурозька та Готська єпархії: виникли у VIII столітті. Усі п'ять єпархій підпорядковувалися безпосередньо Константинополю.
- Готська єпархія: Об'єднала Сурозьку та Херсонеську єпархії й проіснувала до 1778 року. Її історія завершилася виходом православних громад на чолі з митрополитом Ігнатієм Готфійським.
- Канонічний статус та Московський патріархат: У 1686 році Київську митрополію було передано Московському патріархату з порушенням канонів (це визнав Вселенський патріарх Григорій VII у 1924 році). Проте Кримська єпархія ніколи не передавалася Константинополем Москві.
- Південноукраїнські митрополії Вселенського патріархату: У XVII–XVIII ст. поруч із кримською Готсько-Кафською митрополією на підосманських теренах Півдня України діяли Браїльська (Проілавська) митрополія (під омофором якої перебувала Ханська Україна та Олешківська січ) та Кам'янецька митрополія (1681–1690).
- Російський синодальний період (з 1783 року):
- Після 1783 року Крим належав до Слов'янської та Херсонської єпархії з центром у Полтаві.
- У 1859 році створено окрему єпархію РПЦ. У цей час у Росії не було патріарха, а церквою керував Синод через призначеного царем світського обер-прокурора (т. зв. «Санкт-Петербурзький обер-прокурорхат»), що суперечило традиційним канонам.
Джерела та посилання¶
- Небесний патріархат — стаття Валерія Верховського в газеті «Кримська світлиця» (2018, випуск № 1) про історію та канонічний статус Кримської єпархії.
- Що нам відомо про «козацькі» митрополії? — стаття Євгена Букета про православні митрополії Константинопольського патріархату на Півдні України.
- Браїльська митрополія — митрополія Вселенського патріархату, що опікувалася парафіями Ханської України та Олешківської Січі.
- Кам'янецька митрополія — тимчасова митрополія Константинопольського патріархату для Правобережної України (1681–1690).
- Митрополія Готії та Кафи — окрема сторінка про об'єднану митрополію Готії та Кафи (1676–1786), найдавнішу самостійну кафедру Криму під Константинополем.
- Крим — це Україна (проєкт) — Проєкт «Крим — це Україна» збирає матеріали про українську церковну й культурну присутність у Криму.
- Чуфут-Кале (печерне місто-фортеця) — Чуфут-Кале — пам'ятка релігійної історії Криму поряд із православною єпархією.
- Афанасій Нікітін (тверський мандрівник, автор «Хоження за три моря») — Кафа (Крим), через яку повертався Нікітін, — об'єкт церковної історії Криму.
- Ашик Умер (кримськотатарський поет-акин, XVII ст.) — Гезлєв (Євпаторія) — місто кримськотатарської культури й релігійної історії Криму.
- Чума в Криму (Чорна смерть) — Кафа (Крим), крізь яку пройшла Чорна смерть 1346 року, — об'єкт міської та церковної історії Криму.
- Печерні міста Криму — печерні міста містили християнські храми та монастирі (Успенський, Інкерманський, Шулдан, Качі-Кальон), дотичні до релігійної історії Криму.
- Карадаг: легенди, морський змій і пропагандистський міф про Георгія-змієборця — релігійний вимір міфу: образ святого Георгія-змієборця (покровителя Москви) як інструмент пропагандистського «закріплення» Криму за «русским міром».
- Георгій-змієборець — реальний святий Георгій (мученик IV ст., а не міфічний «вершник-драконоборець»); шанування в кримських єпархіях та пропагандистське привласнення його образу.
- Тарас Шевченко — храми Кримської єпархії були місцями традиційного вшанування пам'яті Кобзаря українцями Криму (ХІХ – поч. ХХ ст.).
- Греки в Криму — грецька (візантійська/ромейська) традиція була провідною в кримських православних структурах (Феодоро, Готська митрополія).
- Грузини в Криму — церква Святої Ніно в Керчі належить до Грузинської православної церкви, відмінної від московського патріархату.
- Ґрааль (легенда про священний артефакт і Крим) — візантійське православ'я (храм Сіону, свято Чаші Господньої) як релігійне підґрунтя легенди про чашу Тайної вечері, що нібито потрапила до Криму.
- Херсонес Таврійський — Херсонеська єпархія була однією з п'яти давніх візантійських кафедр Криму; за російської окупації Херсонес намагаються перетворити на «Мекку російського православ'я», що загрожує автентичності пам'ятки ЮНЕСКО.
- Свято-Успенський монастир (Кримська Лавра) — центр православ'я на півострові, резиденція Готсько-Кафських митрополитів (кін. XV ст.).
- Зруйновані храми Керчі — Свято-Троїцький собор (головний православний храм Керчі, 1832) і каплиця Стемпковського знищені за радянської влади; контекст втраченої сакральної архітектури.