Перейти до змісту

← На головну

Палеоекономіка Інкерманської долини

Палеоекономіка Інкерманської долини — це міждисциплінарна реконструкція господарського укладу, систем життєзабезпечення, виробничих технологій та використання довкілля населенням Південно-Західного Криму під час переходу від бронзової до залізної доби (XII–VII ст. до н. е.).

Огляд (Overview)

В основі реконструкції палеоекономіки Інкерманського мікрорайону лежать результати інтегрованих археологічних, археозоологічних, палеоетноботанічних, іхтіологічних та трасологічних досліджень матеріалів укріпленого поселення Уч-Баш та поселення Сахарна Головка. Узагальнення, здійснене колективом науковців під керівництвом Евеліни Кравченко у монографії «От бронзы к железу» (2016), висвітлює трансформацію соціально-економічної моделі кизилкобинської культури протягом чотирьох століть.

Палеоекономічна система Інкерманської долини характеризувалася високою адаптивністю до ландшафтних умов (гірська річка Чорна, Севастопольська бухта, вапнякові плато, лісові та степові біотопи) та поступовим переходом від спеціалізованих ремесел доби бронзи до нового типу господарювання при масовому освоєнні заліза.

Ключові деталі / Підтеми

  • Структура видів господарської діяльності:
  • Життєзабезпечення (привласнююче): полювання на благородного оленя, козулю, дикого кабана; сезонний вилов кефалі у верхів'ї Севастопольської бухти; збиральництво молюсків та крабів.
  • Багатоетапні виробництва (відтворювальне):
    • Землеробство: тривале вирощування плівчастого ячменю, голозерної та двозернянкової пшениці, жита; переробка зерна на овальних зернотерках із курантами.
    • Тваринництво: стадо з домінуванням дрібної рогатої худоби (понад 55 % — вівці та кози), що пристосовано до гірсько-передгірних ландшафтів та водопою з р. Чорної.
    • Металургія та металообробка: лиття олов'яно-арсенових бронз у старшому дотаврському періоді; опанування виплавки заліза з місцевих гематитових руд Чортової балки наприкінці IX — VIII ст. до н. е.
    • Гончарство та косторізне ремесло: функціонування гончарних горнів на Сахарній Головці та косторізних майстерень на Уч-Баші (виготовлення псаліїв, оправок серпів, ложок, астрагалів).
  • Формування життєвого простору та інфраструктури: глинобитно-каркасне та кам'яне домобудівництво із залученням бентонітових глин; зведення фортифікацій (оборонних стін і веж); каботажне мореплавання та сухопутні комунікації.
  • Динаміка та еволюційні етапи:
  • Старший дотаврський період (XII–X ст. до н. е.): вузька реміснича спеціалізація, розвинене домобудівництво, каботажне мореплавання, фрако-гальштатські культурні зв'язки.
  • Молодший дотаврський період (IX — середина VIII ст. до н. е.): поява залізоробної технології, інтенсифікація виробництва, розквіт металургійних та косторізних осередків, зростання суспільної диференціації.
  • Таврський період (друга половина VIII — VII ст. до н. е.): постпогромний етап після штурму Уч-Баша; деградація деяких спеціалізованих ремесел (камнеразорізання), масовий перехід на залізні інструменти, зростання ролі кістяної сировини, зміна складу населення та спрощення побутових структур.
  • Сезонність та циклічність: Осінній пік заготівлі продовольства (осінній хід кефалі, збір урожаю зернових, осінній відбій худоби та полювання) вимагав розбудови системи тривалого зберігання продуктів у піфосах та господарських ямах.

Джерела та посилання