Перейти до змісту

← На головну

Греки в Криму

Греки — один із найдавніших етносів Криму: ще за півтисячоліття до нашої ери вони заснували тут свої поліси, а в пізніші епохи сформували самобутню кримсько-грецьку спільноту (урумів і румеїв), яка зазнала переселення до Приазов'я (1778) та сталінської депортації (1944).

Огляд (Overview)

Греки відкрили для себе Крим ще близько V ст. до н. е., перетнувши Чорне море (назване ними «Негостинним») і досягнувши берегів Тавриди. Сотні років їхні поліси співіснували зі скіфськими поселеннями, дедалі більше відрізняючись від далекої метрополії та переймаючи риси сусідніх народів. Від античності доля півострова була неподільно пов'язана з долею Греції та Візантії: злети й падіння Еллади, Македонії, поглинання Римом і, нарешті, Східної Римської імперії, до складу якої за фактом потрапив і Крим.

Кримські (та приазовські) греки поділяються на дві субетнічні групи — урумів і румеїв, назви яких походять від Ромейської (Візантійської) імперії. Румейська мова ближча до візантійської грецької, ніж до сучасної новогрецької; урумська ж належить до тюркських мов і споріднена з кримськотатарською. Візантійський (ромейський), а не еллінський, компонент у кримських греків помітно переважає. Грецька мова поряд із готською була провідною в середньовічній державі Феодоро, що проіснувала кілька століть, аж поки не підпала під експансію Туреччини.

У середньовіччі православну віру часто називали «грецькою», тож «греками» могли вважатися й вихідці з інших народів (письмові джерела Криму згадують «татар грецької віри»). Лише з XIV ст., коли в Криму домінувати почав іслам, етнічна приналежність набула ваги, і християни, опинившись у меншості в Кримському ханстві, стали окремою спільнотою. Кримсько-грецький етнос формувався у XIV–XVIII ст. Уруми ототожнюють себе водночас із грецьким народом, і з українською нацією.

Ключові деталі / Підтеми

  • Антична колонізація (з V ст. до н. е.): греки заснували поліси на берегах Тавриди поряд зі скіфськими поселеннями; грецькі монети досі знаходять на територіях від Пакистану до Північної Африки.
  • Субетноси — уруми та румеї: обидві назви походять від Ромейської імперії (Візантії); румейська мова близька до візантійської грецької, урумська — тюркська, споріднена з кримськотатарською.
  • Феодоро: середньовічна держава, де грецька (поряд із готською) була провідною мовою, проіснувала кілька століть до османської експансії.
  • Переселення 1778 року: Катерина II дарувала грекам-переселенцям у Приазов'ї 13 тис. км² землі (половина площі Кримського півострова). З Криму виїхало понад 30 тис. переселенців, з яких 18 тис. — греки. Виникли поселення з тюркськими та кримськими назвами: Мангуш, Бугас, Чердакли, Карань, Урзуф, Старий Крим, Ялта. Митрополит Ігнатій, активний пропагандист переселення, отримав 3 тис. карбованців.
  • Маріупольський грецький округ (1807–1859): автономне утворення; згодом скасоване разом із забороною селитися там не грекам. Маріуполь перетворився на велике індустріальне місто.
  • Повернення та заворушення: після приєднання Кримського ханства до Росії багато кримських греків прагнули повернутися, але імперія забороняла — доходило до заворушень.
  • Греки в українській культурі та науці: київський губернатор Фундуклей; засновник Харківського університету Василь Каразін (предки — Караджі); художник Архип Куїнджі; конструктор дизельних двигунів Костянтин Челпан (двигун В-2 для танка Т-34); композитор Іван Карабиць; фізик-ядерник, віце-президент НАН, Герой України Віктор Бар'яхтар.
  • Депортація 1944 року: сталінське виселення спіткало й греків Криму (попри те, що Греція у Другій світовій була на боці союзників). Нині в Криму — близько 3 тис. етнічних греків, у Приазов'ї — близько 80 тис.
  • Лакі (локальний кейс): грецьке село Бахчисарайського р-ну (VI–VII ст., князівство Феодоро); 1778 — виселення 412 осіб (6 священиків) у складі 31 тис. православних; «заміщення» грецькими офіцерами загону Стефана Мавроміхалі (граф Олексій Орлов); 27.06.1944 — депортація кримських греків у Середню Азію і на Урал; сьогодні — чоловічий монастир св. євангеліста і апостола Луки, храм реставрований грецькою громадою Криму.

Джерела та посилання

  • Етнічна мозаїка півострова: греки — стаття Валерія Верховського в газеті «Кримська світлиця» (2016, № 40); основне джерело.
  • 445 метрів над рівнем самотності — стаття Рози Кримської («Кримська світлиця», 2018, № 39) про село Лакі як кейс 1778, «заміщення» та депортації 1944.
  • Лакі (село) — забуте грецьке село Бахчисарайського р-ну; монастир св. Луки.
  • Депортація народів Криму (1944) — червнева депортація 1944 р. за постановою ДКО № 5984 виселила з Криму також греків (разом із болгарами та вірменами).
  • Грузини в Криму — грузини, як і греки, були серед кримських християн, депортованих до Північного Приазов'я 1778–1780 рр. (понад дві сотні осіб).
  • Болгари в Криму — споріднений етнос, виселений у тій самій червневій депортації 1944 р. разом з греками.
  • Депортація кримських татар (1944) — основна хвиля депортації 1944 р., до якої «додатково» виселено греків, болгар і вірмен.
  • Митрополія Готії та Кафи — остання незалежна від Москви церковна структура Криму; митрополит Ігнатій (Гозадінос) був рушієм переселення кримських християн до Приазов'я 1778 року.
  • Кримська православна єпархія — історичні православні структури Криму, у яких грецька (візантійська) традиція була провідною.
  • Азовське море — Приазов'я, куди 1778 року переселено греків (Маріуполь, Мангуш, Урзуф тощо).
  • Ялта — однойменне поселення в Приазов'ї (серед інших із тюркськими та кримськими назвами) заснували переселенці 1778 року.
  • Андрій Щекун — головний редактор газети «Кримська світлиця», у якій опубліковано статтю-джерело.
  • Італійці в Криму — споріднений етнос багатонаціонального Криму; італійців, як і греків, торкнулися радянські репресії та депортація.
  • Свято-Успенський монастир (Кримська Лавра) — заснований грецькими ченцями (версія VIII–IX ст.); Бахчисарайську ікону вивезено греками 1778 р.